діжка
ДІ́ЖКА, и, ж.
1. Велика дерев’яна або металева циліндрична посудина з плоским дном.
Треба було.. нашаткувать другу діжку капусти (Н.-Лев., II, 1956, 182);
Ганна Петрівна присунула до дверей у чулан діжку з водою (Вишня, Весна.., 1949, 15);
*У порівн. Верби старі, давні, товсті, як діжки (Н.-Лев., II, 1956, 159).
2. рідко. Те саме, що діжа́ 1.
— Цс.. — писнула слабо Сусанна, ..і всім м’яким тілом, як тістом, що вилізло з діжки, навалилася на подушку (Коцюб., І, 1955, 369).
Словник української мови (СУМ-11)