діловитий

ДІЛОВИ́ТИЙ, а, е. Працьовитий і знаючий;

// Зайнятий справами; заклопотаний.

Прокіп підходив спокійний і діловитий, як завжди (Коцюб., II, 1955, 141);

Межею йшла жінка задумлива й діловита (Ю. Янов., V, 1959, 142);

// Який виражає зайнятість, заклопотаність.

Туркотіння їхнє [голубине].. зробилось поважним, діловитим, наче якісь дуже серйозні люди збираються на важливу нараду (Донч., І, 1956, 55).

Значення в інших словниках

1. діловитий — ділови́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. діловитий — -а, -е. Працьовитий і знаючий. || Зайнятий справами; заклопотаний. || Який виражає зайнятість, заклопотаність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. діловитий — див. роботящий  Словник синонімів Вусика
4. діловитий — ДІЛОВИ́Й (про людину — добре обізнаний і досвідчений у певній галузі, цілеспрямований у роботі), ДІЛОВИ́ТИЙ, ОРГАНІЗО́ВАНИЙ, ТВЕРЕ́ЗИЙ розм.; ПРАКТИ́ЧНИЙ (який має життєвий досвід, добре розуміється на якихось справах).  Словник синонімів української мови