1. Словник української мови в 11 томах

діловитий

ДІЛОВИ́ТИЙ, а, е. Працьовитий і знаючий;

// Зайнятий справами; заклопотаний.

Прокіп підходив спокійний і діловитий, як завжди (Коцюб., II, 1955, 141);

Межею йшла жінка задумлива й діловита (Ю. Янов., V, 1959, 142);

// Який виражає зайнятість, заклопотаність.

Туркотіння їхнє [голубине].. зробилось поважним, діловитим, наче якісь дуже серйозні люди збираються на важливу нараду (Донч., І, 1956, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. діловитий — ділови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. діловитий — -а, -е. Працьовитий і знаючий. || Зайнятий справами; заклопотаний. || Який виражає зайнятість, заклопотаність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. діловитий — див. роботящий Словник синонімів Вусика
  4. діловитий — ДІЛОВИ́Й (про людину — добре обізнаний і досвідчений у певній галузі, цілеспрямований у роботі), ДІЛОВИ́ТИЙ, ОРГАНІЗО́ВАНИЙ, ТВЕРЕ́ЗИЙ розм.; ПРАКТИ́ЧНИЙ (який має життєвий досвід, добре розуміється на якихось справах). Словник синонімів української мови