дітвора
ДІТВО́РА, во́ри́, ж., збірн., розм. Те саме, що ді́ти¹ 1.
Висипала на вулицю дітвора і збудила тишу криком та дзвінким сміхом (Коцюб., І, 1955, 27);
Двадцять п’ятого жовтня вступили наші частини в Дніпродзержинськ, а дев’ятого листопада дітвора вже пішла в школи (Хижняк, Тамара, 1959, 212).
Словник української мови (СУМ-11)