дітлахи
ДІТЛАХИ́, і́в, мн. (рідко одн. дітла́х, а́, ч.), розм. Те саме, що ді́ти¹ 1, 2 і дити́на 1, 2.
Я вклоняюсь дітлахам, що на зорці 3 букварями до школи ідуть (Нагн., Вибр., 1957, 265);
І скільки років жив [Забейко], наче в летаргії, аж раптом цей дітлах дивно й боляче розбудив його (Вільде, Винен.., 1959, 59);
Смерть щоночі залітала до бідної матері за двома її дітлахами (Рад. літ-во, 2, 1957, 24).
Словник української мови (СУМ-11)