1. Словник української мови в 11 томах

дітлахи

ДІТЛАХИ́, і́в, мн. (рідко одн. дітла́х, а́, ч.), розм. Те саме, що ді́ти¹ 1, 2 і дити́на 1, 2.

Я вклоняюсь дітлахам, що на зорці 3 букварями до школи ідуть (Нагн., Вибр., 1957, 265);

І скільки років жив [Забейко], наче в летаргії, аж раптом цей дітлах дивно й боляче розбудив його (Вільде, Винен.., 1959, 59);

Смерть щоночі залітала до бідної матері за двома її дітлахами (Рад. літ-во, 2, 1957, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дітлахи — дітлахи́ множинний іменник, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. дітлахи — -ів, мн. (рідко одн. дітлах, -а, ч.), розм. Те саме, що діти I 1), 2) і дитина 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дітлахи — див. дитина Словник синонімів Вусика
  4. дітлахи — I. ДІ́ТИ (маленькі дівчатка й хлопчики), МАЛЕ́ЧА, ДІТВОРА́ розм., ДІТЛАХИ́ розм., ДІТЛАШНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ТА розм., ДРІБНО́ТА розм., ДРІ́Б'ЯЗОК розм., ДРОБИНА́ розм., МІЛКОТА́ розм., ДІТИ́СЬКА розм., МА́ЛЕЧ діал., БАХУРНЯ́ діал., ДРІБ діал. Словник синонімів української мови
  5. дітлахи — Дітлахи́, -хі́в, -ха́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дітлахи — Дітлахи, -хів м. мн. = дітваки. Мнж. 179. Св. Л. 198. Словник української мови Грінченка