екстрений
Е́КСТРЕНИЙ, а, е. Якого не можна відкласти; невідкладний, терміновий.
6 березня 1918 р. в Петрограді відкрився екстрений VII з’їзд партії для остаточного вирішення питання про мир (Біогр. Леніна, 1955, 195);
— Про що ти хотів поговорити зі мною? Що там за така екстрена справа? (Шовк., Інженери, 1956, 106);
// Якого не передбачили; несподіваний.
Мені повинно стати сих грошей на місяць.., якщо не трапиться яких екстрених видатків на яке лікарство [які ліки] (Л. Укр., V, 1956, 121);
// Терміново вжитий, виданий і т. ін.
Парторг батальйону приніс екстрений випуск листівок про подвиг Самійла Поліщука (Гончар, І, 1954, 29).
Словник української мови (СУМ-11)