елегійний
ЕЛЕГІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до еле́гія 1.
В елегійних творах перевага надається довгим голосним і дифтонгам (Рад. літ-во, 5, 1958, 88);
Елегійний жанр.
2. перен. Сумовитий, журливий; який викликає меланхолійну задумливість.
Якийсь сум охопив його душу, викликавши тим часом в голові елегійні думи (Стар., Облога.., 1961, 70);
Бувало, що й ця самобутня поезія сільського надвечір’я настроювала Кіндрата на елегійний лад (Іщук, Вербівчани, 1961, 150).
Словник української мови (СУМ-11)