елегійний —
елегі́йний прикметник
Орфографічний словник української мови
елегійний —
-а, -е. 1》 Прикм. до елегія 1). Елегійний жанр. 2》 перен. Сумовитий, журливий; який викликає меланхолійну задумливість.
Великий тлумачний словник сучасної мови
елегійний —
елегі́йний властивий елегії; сумний.
Словник іншомовних слів Мельничука
елегійний —
СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ...
Словник синонімів української мови
елегійний —
Елегі́чний і елегі́йний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
елегійний —
ЕЛЕГІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Прикм. до еле́гія 1. В елегійних творах перевага надається довгим голосним і дифтонгам (Рад. літ-во, 5, 1958, 88); Елегійний жанр. 2. перен. Сумовитий, журливий; який викликає меланхолійну задумливість.
Словник української мови в 11 томах