електрик
ЕЛЕ́КТРИК, а, ч., розм. Фахівець з електротехніки; електротехнік.
Електрик твердою рукою включає рубильник (Збан., Незабутнє, 1953, 50);
// Той, хто працює в галузі електротехніки, в електропромисловості, вивчає електрику.
ЕЛЕКТРИ́К, невідм., прикм. Голубий або синій з сірим полиском.
Словник української мови (СУМ-11)