електролітичний
ЕЛЕКТРОЛІТИ́ЧНИЙ, а, е, хім. Прикм. до електро́ліз.
Розпад електролітів на іони під дією розчинника дістав назву електролітичної дисоціації, або іонізації (Заг. хімія, 1955, 230);
Електролітичний метод;
// Зробл., здобутий шляхом електролізу.
Лабораторія [заводу «Запоріжсталь»] допомогла освоїти технологію електролітичного лудіння жерсті (Наука.., 9, 1956, 2);
Електролітична мідь;
// Признач. для проведення електролізу.
Підготовлений до покриття предмет занурюють в електролітичну ванну з розчином відповідної солі і сполучають його з негативним полюсом джерела струму (Нариси розв. прикл. електр.., 1957,124).
Словник української мови (СУМ-11)