елодея
ЕЛОДЕ́Я, ї, ж. Водяна рослина з довгими, зануреними у воду стеблами та дрібними, зібраними в кільця листками; засмічує ставки й водоймища; водяна чума.
Особливо багато поїдають вони [дикі качки] м’якої водної рослинності — ряски, елодеї та ін. (Птахівн., 1955, 18).
Словник української мови (СУМ-11)