елінг
Е́ЛІНГ, а, ч.
1. Крита або відкрита споруда на березі моря, річки, озера, обладнана для будівництва або ремонту суден;
// Приміщення на водній станції для зберігання і дрібного ремонту спортивних суден, інвентаря і т. ін.
Під високим дахом елінга застигли довгі, стрункі поліровані скіфи.., напрочуд слухняні байдарки (Рад. Укр., 23.VII 1961, 3).
2. Споруда для будування, стоянки, зберігання і ремонту дирижаблів.
Дирижабль вводять у закрите приміщення — елінг, де він стоїть до нового польоту, або причалюють до спеціальних щогл (Фізика, І, 1957, 76).
Словник української мови (СУМ-11)