епос
Е́ПОС, у, ч.
1. Оповідний рід літератури на відміну від лірики й драми.
Історичний розвиток жанру поеми і досвід радянських поетів показують, що поема створюється і існує на грунті взаємозв’язку двох літературних родів: епосу і лірики (Мал., Думки.., 1959, 55).
2. Сукупність народних героїчних пісень, сказань, поем.
Весь таврійський епос пройнятий мрією про обводнення степів (Гончар, Таврія.., 1957, 171);
Гомерівський епос, народні оповідання і пісні, стародавня міфологія неодноразово служили класикам марксизму джерелом пізнання культури, життя, побуту стародавніх народів (Мист., 6, 1955, 6).
Словник української мови (СУМ-11)