епоха

ЕПО́ХА, и, ж.

1. Великий проміжок часу з визначними подіями, явищами або процесами в природі, суспільстві, науці, мистецтві і т. ін.

Епоха тому й називається епохою, що вона обіймав суму різноманітних явищ і воєн, як типових так і нетипових, як великих, так і малих, як властивих передовим, так і властивих відсталим країнам (Ленін, 23, 1950, 24);

Лютнева революція означала крутий перелом в історії нашої країни.. Вона була першою переможною народною революцією епохи імперіалізму (Ком. Укр., 2, 1967, 34);

// Період існування, наявності чого-небудь; період у чиємусь житті.

Півріччя, пережите з часу Брестського миру, було епохою вагань проти нас (Ленін, 28, 1954, 191);

— Однак я поспішала. Десять років не бачилася з родиною — ціла епоха (Кач., II, 1958, 44);

// Момент, зв’язаний з якою-небудь подією, із зламом у розвитку чогось; вихідний пункт нового періоду.

Соціалістичний реалізм був епохою відкриття нових можливостей художньої форми (Рад. літ-во, 1, 1958, 13).

2. геол. Час, що відповідає певному етапові розвитку Землі.

3. астр. Час, на який подано певні відомості про небесні світила.

Значення в інших словниках

1. епоха — епо́ха іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. епоха — укр. доба; (революцій) період, час, часи, роки; (нова) ера, дні.  Словник синонімів Караванського
3. епоха — [еипоха] -хие, д. і м. -ос'і  Орфоепічний словник української мови
4. епоха — -и, ж. 1》 Великий період часу з визначними подіями, явищами або процесами в природі, суспільстві, науці, мистецтві і т. ін. || Період існування, наявності чого-небудь; період у чиємусь житті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. епоха — Доба, дієчас, див. ера  Словник чужослів Павло Штепа
6. епоха — див. вік  Словник синонімів Вусика
7. епоха — епо́ха (від грец. εποχή – зупинка, затримка) 1. Певний проміжок часу, що його ознакою є визначні події або процеси в природі, суспільстві, науці, мистецтві. 2. Підрозділ геологічного періоду. 3. Момент, з якого починають обчислювати час руху світила.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. епоха — I одиниця часу в історії Землі; частина періоду; поділяється на віки; див. геохронологія. II в хронології — поч. ери; в історичній періодизації — проміжок часу, що включає певні стадії розвитку; у марксистській історіографії час певної суспільної формації (напр., феодалізм).  Універсальний словник-енциклопедія
9. епоха — відчува́ти пульс епо́хи. Не відставати від нових вимог життя. Уявити собі повернення назад до літературного оточення в орденах і славі,— це була найперша мрія.  Фразеологічний словник української мови
10. епоха — ЕПО́ХА (тривалий проміжок часу, що його виділяють за якимсь характерним явищем, подією тощо), ДОБА́, ПОРА́, ЧАСИ́ (ЧАС), ВІК, Е́РА книжн. Щоб не знати ні злиднів, ні бруду, щоб загинув минулого слід, нам потрібні залізні люди в цю епоху великих робіт (В.  Словник синонімів української мови
11. епоха — Епо́ха, -хи, -сі; епо́хи, епо́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)