Словник української мови в 11 томах

епропівець

ЕПРО́ПІВЕЦЬ, вця, ч., іст. Працівник Епропу.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. епропівець — епро́півець іменник чоловічого роду, істота учасник ЕПРОПу іст.  Орфографічний словник української мови