епігон
ЕПІГО́Н, а, ч. Послідовник якого-небудь напряму (в політиці, науці, мистецтві і т. ін.), який не має творчої самостійності і в нових умовах механічно відтворює застарілі ідеї.
..новоіскрівці є епігонами економізму.. (Ленін, 9, 1949, 86);
Проти націоналістичних поетиків, епігонів буржуазно-декадентського мистецтва спрямовані вірші Тичини «Один в любов…» і «Плюсклим пророкам» (Іст. укр. літ., II, 1956, 358).
Словник української мови (СУМ-11)