епігон
ЕПІГО́Н, а, ч. Послідовник якого-небудь напряму (в політиці, науці, мистецтві і т. ін.), який не має творчої самостійності і в нових умовах механічно відтворює застарілі ідеї.
..новоіскрівці є епігонами економізму.. (Ленін, 9, 1949, 86);
Проти націоналістичних поетиків, епігонів буржуазно-декадентського мистецтва спрямовані вірші Тичини «Один в любов…» і «Плюсклим пророкам» (Іст. укр. літ., II, 1956, 358).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- епігон — епіго́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- епігон — (у мистецтві) наслідувач, сліпий послідовник, безликий <�неориґінальний> творець. Словник синонімів Караванського
- епігон — Наслідувач, див. писатель Словник чужослів Павло Штепа
- епігон — епіго́н (від грец. επίγονος – нащадок) зневажлива назва осіб, що в нових умовах механічно відтворюють застарілі ідеї або мистецькі прийоми й засоби своїх попередників. Словник іншомовних слів Мельничука
- епігон — Епіго́н, -на; -го́ни, -нів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)