естетичний
ЕСТЕТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до есте́тика.
Соціалістичний реалізм пройшов велику школу очищення від скверни догматизму і начотництва, які гальмували розвиток естетичної теорії (Рад. літ-во, 1, 1958, 3);
— Правда, картина не зовсім естетична, але зате реальна, — тяг далі Леонід Семенович (Н.-Лев., IV, 1956, 75).
2. Пов’язаний із створенням, відтворенням і сприйняттям прекрасного в мистецтві та житті.
Література в нашому суспільстві відіграє винятково важливу роль у формуванні комуністичної ідеології, в розвитку естетичних смаків радянської людини (Іст. укр. літ., І, 1954, 9);
// Викликаний прекрасним у житті чи мистецтві.
Вона сідає за фортепіано — і передчуття естетичного задоволення наповняє душу молодого студента (Хотк., І, 1966, 52).
Словник української мови (СУМ-11)