жабуриння
ЖАБУРИ́ННЯ, я, с.
1. (Conferva L.). Водорості, що ростуть у стоячих водах і мають вигляд зелених ниток.
Зелене жабуриння вкрило чисте дно (Мирний, IV, 1955, 316);
Очерети шумлять, шелестить осока, в ставу — жабуриння та ряска (Мик., II, 1957, 18).
2. діал. Слизька маса, що утворюється на поверхні стоячої води.
*Образно. Парламентське жабуриння загойдалося, готуючись поглинути сміливця (Кач., II, 1958, 307).
3. діал. Внутрішність дині, гарбуза.
Словник української мови (СУМ-11)