жаб’ячий

ЖА́Б’ЯЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до жа́ба¹.

Явдоха подала йому жаб’ячу кісточку, що неначе карлючка (Кв.-Осн., II, 1956, 203);

Вечорами чулося мирне жаб’яче кумкання (Шер., В партиз. загонах, 1947, 137).

Жа́б’ячі печери́ці — неїстівні печериці.

Землю вистилали глухі бур’яни та жаб’ячі печериці (Мирний, IV, 1955, 326);

Жа́б’ячий конце́рт, ірон. — кумкання багатьох жаб одночасно.

Після зими, уперше на ставку, Був жаб’ячий концерт (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 166).

2. Такий, як у жаби.

— Бачу я її [дівчини] погляд лобуряцький, губи довгі жаб’ячі (Мирний, І, 1954, 47);

Пристав, насупившись, видивився на хлопців нерухомим жаб’ячим поглядом (Гончар, Таврія.., 1957, 288).

Словник української мови (СУМ-11)