жалкий
ЖАЛКИ́Й, а́, е́.
1. Який жалить, завдає болю; пекучий.
Відомо, що жалкі волоски кропиви містять мурашину кислоту (Лікар. рослини.., 1958, 123);
Змиває [слина] із слизової оболонки порожнини рота кислі, їдкі, жалкі та інші непридатні речовини, які потрапили в неї (Метод. викл. анат., 1955, 130).
2. перен. Дошкульний.
П’є, гуляє [Максим]; з шинкаря насміхається; з кріпаками панібратається, жалкими докорами їх коле (Мирний, II, 1954, 114).
3. рідко. Те саме, що жа́лісний 1.
Іще довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та болізний [болісний] (Вовчок, І, 1955, 67).
Словник української мови (СУМ-11)