жалюзі
ЖАЛЮЗІ́, невідм., с.
1. Складені з вузьких дощечок або металевих пластинок віконниці або штори для регулювання світла і повітряного потоку в приміщенні.
Вже спущені матово-жовті жалюзі в кімнаті попрорізувались жовтогарячими смужками від низького сонця (Л. Укр., III, 1952, 711);
На багатьох крамницях жалюзі закривали вітрини (Ів., Вел. очі, 1956, 19).
2. спец. Пристрій у вигляді вентиляційних грат (решіток) з нерухомими або обертовими перами для регулювання повітряного потоку.
Регулювання температури третього радянського штучного супутника відбувається з допомогою жалюзі, шляхом автоматичного повертання обертових пер під певним кутом до сонячного проміння (Наука.., 2, 1960, 14).
Словник української мови (СУМ-11)