жартома
ЖАРТОМА́, присл. Заради жарту, жартуючи, несерйозно.
Почавши співати жартома, згодом вона.. без жодного вже жарту сміливо зайшлася піснею (Вас., II, 1959, 83);
Ліда жартома піднесла до носа Шульженкові дорідний кущ жалючої кропиви (Кач., Вибр., 1953, 256);
*Образно. Воно [сонце] ховає посмішку лукаву І кида промінь жартома (Мал., І, 1956, 297);
*У порівн. Петро Вівденко підійшов ближче і власною хусткою, ніби жартома, втер щоки дівчині (Ле, Право.., 1957, 157).
Словник української мови (СУМ-11)