жартування

ЖАРТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. жартува́ти.

— Не який се сміх і не жартування, се важний, святий час (Кв.-Осн., II, 1956, 351);

Данько тим часом знайшов собі не зовсім безпечну забавку: придумав перестрибувати, як на Купала, через вогонь, викликаючи своїм жартуванням глухе ремствування Сердюків (Гончар, Таврія.., 1957, 65).

Значення в інших словниках

1. жартування — жартува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. жартування — -я, с. Дія за знач. жартувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жартування — Жартува́ння, -ня с. Шутки. Оддала ж мене мати, учинила мою волю, тепер мені жартування з великою бідою. Чуб. V. 606.  Словник української мови Грінченка