жартування
ЖАРТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. жартува́ти.
— Не який се сміх і не жартування, се важний, святий час (Кв.-Осн., II, 1956, 351);
Данько тим часом знайшов собі не зовсім безпечну забавку: придумав перестрибувати, як на Купала, через вогонь, викликаючи своїм жартуванням глухе ремствування Сердюків (Гончар, Таврія.., 1957, 65).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жартування — жартува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- жартування — -я, с. Дія за знач. жартувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жартування — Жартува́ння, -ня с. Шутки. Оддала ж мене мати, учинила мою волю, тепер мені жартування з великою бідою. Чуб. V. 606. Словник української мови Грінченка