жартівник
ЖАРТІВНИ́К, а́, ч. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун.
[Горлов:] Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився (Корн., II, 1955, 18);
Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника (Томч., Готель.., 1960, 270).
Словник української мови (СУМ-11)