жартівниця

ЖАРТІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до жартівни́к.

[Сергій:] А ти така ж, як і була, — жартівниця! (Баш, П’єси, 1958, 83);

А проте Ліда не ображалася, бо в кожному слові жартівниць відчувала доброзичливість і щирість (Кочура, Родина.., 1962, 94).

Значення в інших словниках

1. жартівниця — жартівни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. жартівниця — -і. Жін. до жартівник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жартівниця — Жартівниця, -ці ж. Шутница.  Словник української мови Грінченка