1. Словник української мови в 11 томах

жартівниця

ЖАРТІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до жартівни́к.

[Сергій:] А ти така ж, як і була, — жартівниця! (Баш, П’єси, 1958, 83);

А проте Ліда не ображалася, бо в кожному слові жартівниць відчувала доброзичливість і щирість (Кочура, Родина.., 1962, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жартівниця — жартівни́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жартівниця — -і. Жін. до жартівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жартівниця — Жартівниця, -ці ж. Шутница. Словник української мови Грінченка