1. Словник української мови в 11 томах

жаріння

ЖА́РІ́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. жарі́ти.

2. Вогонь, що піднімається над предметом, який горить; полум’я.

Що росте без коріння, а що цвіте без насіння, а що горить без жаріння? (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жаріння — жа́рі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. жаріння — -я, с. 1》 Дія за знач. жаріти. 2》 Вогонь, що піднімається над предметом, який горить; полум'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жаріння — ВОГО́НЬ, ПО́ЛУМ'Я, ОГО́НЬ розм., ПО́ЛУМІННЯ рідше, ЖЕ́ВРИВО рідше, ПЛО́МІНЬ поет., заст., ПО́ЛУМІНЬ (ПО́ЛОМІНЬ) заст., ЖИ́ЖА дит., ОГЕ́НЬ діал., ЖАРІ́ННЯ діал. Моряк так пильно дивиться на полум'я, мовби заворожений видивом вогню (О. Словник синонімів української мови
  4. жаріння — Жаріння, -ня с. Тлѣніе, горѣніе безъ пламени. Що росте без коріння, а що цвіте без насіння, а що горить без жаріння? Чуб. ІІІ. 315. Словник української мови Грінченка