жбухнути
ЖБУ́ХНУТИ, недок., розм. Однокр. до жбу́хати.
— Нема! — жбухнуло жасне, тяжке слово із.. грудей (Черемш., Тв., 1960, 116);
*Образно. Усі погані та сумні факти арештантського життя, що разом, мов з відра, жбухнули на нього, морочили його голову (Фр., І, 1955, 288).
Словник української мови (СУМ-11)