женячка

ЖЕНЯ́ЧКА, и, ж., діал. Одруження, женіння.

— Дівчина готова вроїти собі, що справді будеш з нею женитися, між тим коли ти повинен сам обчислити, що з такої женячки нічого для тебе не вийде (Коб., III, 1956, 30);

— Не розбагатіли ми на женячці, бо скільки можна було взяти за жінкою! (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 14).

Значення в інших словниках

1. женячка — Женя́чка: — одруження [25;42;IV,V]  Словник з творів Івана Франка
2. женячка — Шлюб, весілля  Словник чужослів Павло Штепа
3. женячка — женя́чка одруження (ср, ст): Та він собі тільки женячкою й завертає голову (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт