жерсть
ЖЕРСТЬ, і, ж. Тонкий листовий метал, покритий оловом; бляха.
На даху його будинку крутиться вирізаний з жерсті півник (Донч., IV, 1957, 312);
Він саме відкривав коробочку з консервами і різав жерсть легко, немов папір (Ткач, Крута хвиля, 1956, 78);
*У порівн. Сухе листя деренчало.., як жерсть (Донч., V, 1957, 175).
Словник української мови (СУМ-11)