жертвуватель

ЖЕ́РТВУВАТЕЛЬ, я, ч., рідко. Той, хто жертвує що-небудь, чим-небудь.

Збирав я їх [книги] у жертвувателів без розбору (Бурл., Напередодні, 1956, 248).

Значення в інших словниках

1. жертвуватель — же́ртвуватель іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови