жерун
ЖЕРУ́Н, а́, ч., фам. Той, хто багато пожирає.
Жерун і п’янюга був із нього такий, що часом самому вадило (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 50).
Словник української мови (СУМ-11)ЖЕРУ́Н, а́, ч., фам. Той, хто багато пожирає.
Жерун і п’янюга був із нього такий, що часом самому вадило (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 50).
Словник української мови (СУМ-11)