жестикуляція
ЖЕСТИКУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. Вживання, використання жестів (у 1 знач.).
Чи піднімав він руку, чи кланявся, чи сідав, чи вставав, його жестикуляція, його рух був нешвидкий (Н.-Лев., IV, 1956, 127);
Він уже говорив приязно, а щоб хлопець зрозумів, всіляко допомагав мімікою й жестикуляцією (Панч, Ерік.., 1950, 22).
Словник української мови (СУМ-11)