жестикуляція
ЖЕСТИКУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. Вживання, використання жестів (у 1 знач.).
Чи піднімав він руку, чи кланявся, чи сідав, чи вставав, його жестикуляція, його рух був нешвидкий (Н.-Лев., IV, 1956, 127);
Він уже говорив приязно, а щоб хлопець зрозумів, всіляко допомагав мімікою й жестикуляцією (Панч, Ерік.., 1950, 22).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жестикуляція — жестикуля́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- жестикуляція — -ї, ж. Вживання, використання жестів (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- жестикуляція — Жестикуля́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)