жестикуляція

ЖЕСТИКУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. Вживання, використання жестів (у 1 знач.).

Чи піднімав він руку, чи кланявся, чи сідав, чи вставав, його жестикуляція, його рух був нешвидкий (Н.-Лев., IV, 1956, 127);

Він уже говорив приязно, а щоб хлопець зрозумів, всіляко допомагав мімікою й жестикуляцією (Панч, Ерік.., 1950, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жестикуляція — жестикуля́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. жестикуляція — -ї, ж. Вживання, використання жестів (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жестикуляція — Жестикуля́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)