жигало
ЖИГА́ЛО, а, с. Залізний стрижень для пропалювання дірок в дереві, для випікання чого-небудь.
Петро не поступився місцем і не підніс йому розпеченого жигала до цигарки (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 126);
*У порівн. Байдужий тон наймита діяв на Панковича, як розпечене жигало (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 158).
Словник української мови (СУМ-11)