1. Словник української мови в 11 томах

жигало

ЖИГА́ЛО, а, с. Залізний стрижень для пропалювання дірок в дереві, для випікання чого-небудь.

Петро не поступився місцем і не підніс йому розпеченого жигала до цигарки (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 126);

*У порівн. Байдужий тон наймита діяв на Панковича, як розпечене жигало (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 158).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жигало — Залізний дріт, яким випалюються візерунки на дереві [XIII] Словник з творів Івана Франка
  2. жигало — жига́ло іменник середнього роду залізний стрижень для пропалювання дірок в дереві Орфографічний словник української мови
  3. жигало — -а, с. Залізний стрижень для пропалювання дірок у дереві, для випікання чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жигало — Жигало, -ла с. Желѣзный прутъ для прожиганія отверстій въ деревѣ. А він як роспече житло, так і штрика у вічі. Запаливсь купець, немов його жигалом шпигнули. Чуб. II. 666. ум. жигальце. Словник української мови Грінченка