1. Словник української мови Грінченка

жигало

Жигало, -ла

с. Желѣзный прутъ для прожиганія отверстій въ деревѣ. А він як роспече житло, так і штрика у вічі. Запаливсь купець, немов його жигалом шпигнули. Чуб. II. 666. ум. жигальце.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жигало — Залізний дріт, яким випалюються візерунки на дереві [XIII] Словник з творів Івана Франка
  2. жигало — жига́ло іменник середнього роду залізний стрижень для пропалювання дірок в дереві Орфографічний словник української мови
  3. жигало — -а, с. Залізний стрижень для пропалювання дірок у дереві, для випікання чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жигало — ЖИГА́ЛО, а, с. Залізний стрижень для пропалювання дірок в дереві, для випікання чого-небудь. Петро не поступився місцем і не підніс йому розпеченого жигала до цигарки (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 126); *У порівн. Словник української мови в 11 томах