жилочка

ЖИ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до жи́лка 1-5.

Одні очі горіли болізним світом; білки їх були мутні, жовті, перевиті, мов павутиною, кривавими жилочками (Мирний, І, 1954, 338);

Їй на виску, як налита, сіпалась синява жилочка (Тич., І, 1957, 258).

◊ Ко́жна жи́лочка забрині́ла (затремті́ла) у кого — кого-небудь повністю охопили певні почуття, переживання і т. ін.

У Галі кожна жилочка забриніла від тії [тієї] похвали (Мирний, IV, 1955, 139);

Перебира́ти (перебра́ти) усі жи́лочки — злословити про кого-небудь, аналізуючи і засуджуючи всі його дії, вчинки.

Вона перетирала усі кісточки, перебирала усі жилочки його, — так не ворогують чужі, так не гризуться запеклі вороги між собою! (Мирний, IV, 1955, 55).

Значення в інших словниках

1. жилочка — жи́лочка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири жи́лочки  Орфографічний словник української мови
2. жилочка — -и, ж. Зменш.-пестл. до жилка 1-5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жилочка — ко́жна жи́лка (жи́лочка) дрижи́ть (гра́є, гово́рить, брини́ть, тремти́ть і т. ін.) / задрижа́ла (загра́ла, заговори́ла, забрині́ла, затремті́ла і т. ін.) у кого, рідше на кому, в кому.  Фразеологічний словник української мови
4. жилочка — Жилочка, -ки ж. ум. отъ жила.  Словник української мови Грінченка