жилочка
ЖИ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до жи́лка 1-5.
Одні очі горіли болізним світом; білки їх були мутні, жовті, перевиті, мов павутиною, кривавими жилочками (Мирний, І, 1954, 338);
Їй на виску, як налита, сіпалась синява жилочка (Тич., І, 1957, 258).
◊ Ко́жна жи́лочка забрині́ла (затремті́ла) у кого — кого-небудь повністю охопили певні почуття, переживання і т. ін.
У Галі кожна жилочка забриніла від тії [тієї] похвали (Мирний, IV, 1955, 139);
Перебира́ти (перебра́ти) усі жи́лочки — злословити про кого-небудь, аналізуючи і засуджуючи всі його дії, вчинки.
Вона перетирала усі кісточки, перебирала усі жилочки його, — так не ворогують чужі, так не гризуться запеклі вороги між собою! (Мирний, IV, 1955, 55).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жилочка — жи́лочка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири жи́лочки Орфографічний словник української мови
- жилочка — -и, ж. Зменш.-пестл. до жилка 1-5). Великий тлумачний словник сучасної мови
- жилочка — ко́жна жи́лка (жи́лочка) дрижи́ть (гра́є, гово́рить, брини́ть, тремти́ть і т. ін.) / задрижа́ла (загра́ла, заговори́ла, забрині́ла, затремті́ла і т. ін.) у кого, рідше на кому, в кому. Фразеологічний словник української мови
- жилочка — Жилочка, -ки ж. ум. отъ жила. Словник української мови Грінченка