жилочка

Жилочка, -ки

ж. ум. отъ жила.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жилочка — жи́лочка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири жи́лочки Орфографічний словник української мови
  2. жилочка — -и, ж. Зменш.-пестл. до жилка 1-5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жилочка — ко́жна жи́лка (жи́лочка) дрижи́ть (гра́є, гово́рить, брини́ть, тремти́ть і т. ін.) / задрижа́ла (загра́ла, заговори́ла, забрині́ла, затремті́ла і т. ін.) у кого, рідше на кому, в кому. Фразеологічний словник української мови
  4. жилочка — ЖИ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до жи́лка 1-5. Одні очі горіли болізним світом; білки їх були мутні, жовті, перевиті, мов павутиною, кривавими жилочками (Мирний, І, 1954, 338); Їй на виску, як налита, сіпалась синява жилочка (Тич., І, 1957, 258). Словник української мови в 11 томах