житлобудівництво

ЖИТЛОБУДІВНИ́ЦТВО, а, с. Будівництво жител.

Вивчаючи історію поселення і житла.., етнограф виявляє способи місцевого використання народних традицій як у минулому, так і в сучасному житлобудівництві (Нар. тв. та етн., 1, 1957, 87).

Значення в інших словниках

1. житлобудівництво — житлобудівни́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. житлобудівництво — -а, с. Спорудження жител.  Великий тлумачний словник сучасної мови