житловий
ЖИТЛОВИ́Й, а́, е́.Стос. до житла, жител, пов’язаний з ними.
Він піде до житлового управління і зробить усе, щоб матері відремонтували дім (Кучер, Чорноморці, 1956, 189);
За післявоєнні роки на Україні набагато збільшився житловий фонд (Рад. Укр., 20.11 1957, 1);
У післявоєнні роки в селах Української РСР розгорнулося велике житлове будівництво (Нар. тв. та етн.. 3, 1957, 112).
2. Пристосований, признач. для життя людей.
Ліворуч, в саду, житловий будинок з верандою (Лев., Нові п’єси, 1956, 199);
Все далі в степ просувались трактори з житловими вагончиками на причепах (Наука.., 5, 1959, 9).
Словник української мови (СУМ-11)