житлобудівництво
ЖИТЛОБУДІВНИ́ЦТВО, а, с. Будівництво жител.
Вивчаючи історію поселення і житла.., етнограф виявляє способи місцевого використання народних традицій як у минулому, так і в сучасному житлобудівництві (Нар. тв. та етн., 1, 1957, 87).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- житлобудівництво — житлобудівни́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- житлобудівництво — -а, с. Спорудження жител. Великий тлумачний словник сучасної мови