жмакати
ЖМА́КАТИ, аю, аєш і ЖМАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Захоплюючи, здавлюючи який-небудь предмет руками, м’яти, псувати його форму.
Валентин Модестович обома руками жмакає край скатертини (Шовк., Інженери, 1956, 210);
Вона дуже хвилювалася, жмакала клаптик паперу в руках, боязно поглядала в зал (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 30);
Жмакує [Січкар] гроші в кишені, що аж тріщить вона (Стельмах, II, 1962, 39).
2. розм. Те саме, що жува́ти 1.
У хаті стало тихо, тільки було чуть, як лущало порося в зубах та жмакали й плямкали.. роти (Н.-Лев., III, 1956, 378).
Словник української мови (СУМ-11)