жмакання

ЖМА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. жма́кати.

Він [папірець] мав виразні сліди жмакання й кілька масних чи свічкових плям (Ле, Опов. та нариси, 1950, 3);

*Образно. Випадання окремих слів із тексту, неясна передача думки, жмакання фраз і слів.. заважали не тільки мені грати, але й публіці слухати і розуміти мене (Моє життя в мист., 1955, 462).

Значення в інших словниках

1. жмакання — жма́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. жмакання — -я, с. Дія за знач. жмакати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жмакання — Жмакання, -ня с. 1) Жеваніе. 2) Комканіе.  Словник української мови Грінченка