жмурки
ЖМУ́РКИ¹, рок, мн. Гра, при якій один з учасників із зав’язаними очима ловить або відшукує інших.
Івась забув і свою досаду і свої жмурки (Мирний, IV, 1955, 9).
Гра́тися в жму́рки:
а) грати в таку гру, при якій один з учасників із зав’язаними очима ловить або відшукує інших.
Пам’ятаю: завжди курява в класі, гамір, темрява така, що діти порозлазяться по вікнах, а маленькі граються в жмурки (Вас., IV, 1960, 37);
*Образно. Стоїть горбоносий [Сагайдак] на узбережжі, Де сонце із хвилею грається в жмурки (Мал., Звенигора, 1959, 233);
б) обдурювати кого-небудь, приховуючи щось.
— Все! — тихо каже Зеленцов. — Тепер вам, полковнику, нічого гратися в жмурки. Ви, надіюсь, розкажете про все, що нас буде цікавити (Кучер, Чорноморці, 1956, 495).
ЖМУ́РКИ² , рок, мн. Зменш, до жму́ри.
А коли подме вітрець з острова, ріка візьметься чорними жмурками, наче сипнула у воду сердита баба повні пригорщі проса (Донч., VI, 1957, 68).
◊ Тільки жму́рки пішли́ від кого — чого — хто-, що-небудь зникає під водою, топиться.
Човен тоді хить на другий бік, — од дяка й паламаря тільки жмурки пішли (Довж., Зач. Десна, 1957, 487).
Словник української мови (СУМ-11)