жовкнути
ЖО́ВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. жовк і жо́вкнув, ла, ло; недок. Робитися, ставати жовтим, набирати жовтого забарвлення.
Пшениці та жита в’яли й жовкли (Н.-Лев., IV, 1956, 13);
Як надходить осінь, птахи мовкнуть, Жолуді давно дозрілі жовкнуть (Мур., Піонер. слово, 1951, 57);
// Робитися, ставати блідим з жовтим відтінком (про обличчя).
Вона нікого не хотіла тоді бачити, не ходила обідати, жовкла і худла за один день (Коцюб., І, 1955, 325).
Словник української мови (СУМ-11)